Технічний аналіз механізму токенізації реальних світових активів

Токенізація реальних світових активів (RWA) є цифровими токенами на блокчейні, що представляють право власності або юридичні права на матеріальні або нематеріальні активи. Токенізація охоплює широкий спектр класів активів, включаючи нерухомість, товари, предмети мистецтва та колекційні предмети, інтелектуальну власність та фінансові інструменти.

Токенізація підвищила ліквідність активів шляхом реалізації часткової власності, що дозволило більшій кількості інвесторів взяти участь. Невід'ємний реєстр блокчейну забезпечує прозорість записів про власність, знижуючи ризик шахрайства. У той же час, токенізовані активи, що торгуються на децентралізованих біржах, забезпечують безпрецедентну доступність та ефективність ринку.

Згідно з аналізом, очікується, що до 2030 року загальна ринкова капіталізація різних токенізованих активів (, не включаючи криптовалюти та стейблкоїни ), досягне приблизно 20 трильйонів доларів США, у песимістичному випадку - 10 трильйонів доларів США, а в оптимістичному - 40 трильйонів доларів США. Ці оцінки не включають стейблкоїни, щоб уникнути подвійного обліку.

Токенізація реальних світових активів означає представлення прав власності на активи поза ланцюгом у формі цифрових токенів через блокчейн або подібний розподілений реєстр. Цей процес пов'язує характеристики активу, права власності та їхню вартість з їх цифровою формою. Токени як інструмент цифрового володіння дозволяють їхнім власникам стверджувати права на базовий актив.

В історії фізичні свідоцтва власності використовувалися для підтвердження прав на активи. Хоча це було корисно, такі свідоцтва були вразливими до крадіжок, втрат, підробок і відмивання грошей. У 80-х роках XX століття цифрові інструменти володіння почали з'являтися як потенційне рішення. Однак, обмежені можливостями комп'ютерних технологій та криптографії того часу, ці інструменти не змогли реалізуватися. Натомість фінансовий сектор звернувся до централізованих електронних реєстраційних систем для запису цифрових активів. Незважаючи на те, що ці бездокументні активи принесли деяке підвищення ефективності, їх централізована природа вимагала участі численних посередників, що, в свою чергу, призвело до нових витрат і проблем неефективності.

Розвиток технології розподіленого реєстру (DLT) зробив можливим переосмислення концепції цифрових цінних паперів або токенів.

DLT складається з ряду протоколів та рамок, що дозволяють комп'ютерам пропонувати та верифікувати транзакції в мережі, одночасно підтримуючи синхронність записів. Завдяки децентралізованому зберіганню записів, ця технологія переносить відповідальність з єдиного центрального авторитету. Така децентралізація знижує адміністративне навантаження та зменшує ризики збою системи, пов'язані з залежністю від центральних сутностей, що робить систему більш стійкою.

Блокчейн — це технологія розподіленого реєстру, яка працює через децентралізовану комп'ютерну мережу. Токени можуть бути випущені на двох типах блокчейнів: приватних дозволених ланцюгах і публічних бездозволених ланцюгах.

Приватний ліцензійний ланцюг контролюється центральним суб'єктом і обмежує доступ певних користувачів, формуючи контрольовану екосистему. Публічний безліцензійний ланцюг не потребує контролю центрального органу і надає відкритий доступ усім користувачам. Коли токени випускаються на публічному безліцензійному ланцюзі, вони можуть інтегруватися з децентралізованими фінансовими (DeFi) протоколами, що підвищує їхню корисність і цінність.

Вибір блокчейну визначає рівень контролю, який може підтримувати емітент токенів. У порівнянні з приватними ліцензованими ланцюгами, публічні безліцензійні ланцюги надають емітенту менше контролю. Вибір архітектури блокчейну має відповідати цілям емітента та очікуваним функціям токена.

Ключовою перевагою токенізації активів є автоматизація через смарт-контракти. Смарт-контракти – це програми на блокчейні, які виконуються, коли сторони виконують певні умови. Ці контракти автоматизують фінансові транзакції та адміністративні завдання, зменшуючи потребу в ручній праці та посередниках. Вилучаючи ризик контрагента, ця автоматизація робить операції більш ефективними та безпечними, що дозволяє здійснювати перекази швидше та з нижчими витратами.

Токенізація реальних світових активів може бути проаналізована через два ключові атрибути активу: його форму та власність. Форма включає економічні характеристики активу, верифікація власності потребує реєстру, який може бути поза ланцюгом або в ланцюзі. Позаланцюгові активи підтримують свої права та форму через фізичні сертифікати або безпаперові форми, які функціонують у межах правової системи. А активи в ланцюзі існують у формі цифрового посилення або цифрового рідного виду, що управляються механізмом консенсусу блокчейну.

Цифрові посилені активи зберігають право власності через офлайн-реєстр, який слугує їхньою безпекою, одночасно використовуючи блокчейн токени як цифрову форму уявлення. Цифрові рідні активи по суті є цифровими, їхні токени безпосередньо представляють цінність та право власності.

Чотири основні методи токенізації включають:

1. Пряме володіння: цифрові токени самі по собі виконують функцію офіційного запису власності, більше не потребуючи стороннього зберігання.

2. 1:1 активи, що підтримують токени: Куратор володіє активами та випускає токени, які представляють прямі права на базовий актив.

3. Надмірно забезпечений токен: шляхом використання активів, які відрізняються від очікуваних, для представлення активів або відповідних прав, випускаються токени активів.

4. Недостатня забезпеченість токенами: випущені токени призначені для відстеження вартості певного активу, але не є повністю забезпеченими.

Токенізація активів реального світу в основному здійснюється за допомогою технології розподіленого реєстру для підвищення ефективності. Ця технологія підвищує прозорість, автоматизує процеси, знижує операційні витрати, усуває посередників та ризики контрагента. Основні переваги включають:

• Атомарні розрахунки: одночасне виконання двох етапів угоди за допомогою смарт-контракту, що усуває ризик контрагента.

• Підвищення ліквідності: значно покращила переданість активів, що дозволило перетворити раніше непередавані активи в такі, що можуть бути продані.

• Зменшення посередників: децентралізована структура даних дозволяє смарт-контрактам замінювати традиційні посередницькі установи.

• Реалізація автоматизації: автоматизація багатьох ручних завдань за допомогою смарт-контрактів, особливо в таких галузях, як страхування.

• Сприяння відповідності: Технологія, що лежить в основі токенізованих активів, робить відповідність більш ефективною та уніфікованою завдяки стандартизації та автоматизації процесів.

• Автоматизований маркет-мейкер: активи в пулі, керовані смарт-контрактом, автоматично підбирають покупців і продавців, забезпечуючи безперервну ліквідність.

Незважаючи на те, що токенізовані активи мають багато переваг, їх впровадження все ще стикається з серйозними викликами. Основні ризики походять від базових технологій і регуляторних міркувань. Технологічні занепокоєння включають уразливості в кібербезпеці, обмеження масштабованості системи, процеси розрахунків, стабільність мережі та проблеми ефективності. У регуляторному плані ключові питання стосуються дотримання норм щодо боротьби з відмиванням грошей, рамок управління, верифікації особи, а також захисту даних і конфіденційності.

Перехід до токенізованої фінансової системи пов'язаний з великими витратами, включаючи зміни в інфраструктурі, витрати на інтеграцію, освітні заходи та високе споживання електроенергії механізмами консенсусу блокчейну. Щоб повністю реалізувати переваги токенізації у фінансовій сфері, необхідно вирішити ці багатогранні виклики.